Чому «Шпилька»

Бо прийшов час їй з'явитися. Всередині мене стільки всього, що роками не дає мені шансу на нормальний сон. Я давно не живу в Україні, а її події печуть мене і досі. Останньою краплею стало те, що терапія не допомагає. Вирішила, що моя думка на спільний розсуд допоможе.

Про біженців найбільше бісить те, що у 22-му світ відкрив двері для всіх українців, а у 2014-му навіть Київ приймав непривітно. Якщо в тебе не було знайомих у місті - знайти там стабільність для тебе було нереально. Бісить, що закони приймаються для переселенців, а користуватися ними більшість не може. Ще бісить, що люди здали своє житло реальним втікачам від війни, а самі скористалися U4U і ходять по Маямі, подаючи на державну допомогу.

Бісить, що воюємо за Донбас, а ніхто не думає про тих людей, що там залишилися. Як їх асимілювати в українське суспільство після перемоги, якщо в суспільстві неприйняття російськомовної публіки? Про це ніхто не думає.

Бісить саме існування корупції. Під час війни вдвічі. Бісить, що всі про це знають і немає управи. Куми і рєшали скрізь.

Ми, українці, такі всі самоорганізовані, але державу побудувати нормально не можемо. Хочу більш критичного ставлення при виборі влади. Хочу, щоб за сильними гаслами була дія. Від людей хочу продуктивної дискусії.